![](https://neoshare.net/wp-content/uploads/2020/12/1T8iJam7qVT-I_1HykicThA-750x232.png)
“Основними завданнями Концепції в Україні є: приведення законодавства України у галузі використання технологій штучного інтелекту у відповідність із міжнародними нормативно-правовими актами […]”
— Політична пропозиція, абзац 3 підрозділу 2 розділу I
Якщо спрощено, нормативно-правовий акт використовується для регулювання суспільних відносин всередені держави та забезпечується примусовою силою держави. Більш того, використання нормативно-правових актів для врегулювання суспільних відносин властиво далеко не всім державам. Зважаючи тільки на це та виходячи з неможливості забезпечення примусовою силою на міждержавному рівні, конструкція “нормативно-правовий акт” не є властивою для врегулювання тієї чи іншої сфери на міжнародному рівні.
Про галузь права, яка б охоплювала питання штучного інтелекту, наразі говорити не доводиться. Адже для виокремлення галузі права необхідно принаймні визначити предмет та метод правового регулювання.
Про законодавство у галузі використання технологій штучного інтелекту поки що годі й казати. Нижче наводиться перелік актів законодавства за пошуковим запитом “штучний інтелект” у всіх відмінках станом на 2 грудня 2020 року, коли було схвалено концепцію. З наведеного переліку виключені законодавчі акти з питань освітніх програм, захисту дисертацій, рубрикації науково-техніченої інформації й наукових видань, наково-правктичних конференцій, олімпіад, конкурсів тощо, а також із згадуванням навчального закладу із “штучним інтелектом” у відповідному відмінку у назві. Ось що залишилось після цього у переліку:
Тобто, станом на момент розробки, внесення на розгляд уряду та схвалення концепції, про приведення у відповідність якого йдеться, не існувало.